Стоячо-відкладний відкритий комір – деталь швейного виробу, що пришивається або пристібається до горловини. Фасон стоячо-відкладного відкритого коміра створюється нанесенням ліній коміра безпосередньо на основну викрійку сукні, для чого закрити нагрудну виточку і намалювати лінії викрійки коміра. Не рекомендують одразу кроїти комір з основної тканини, майстри радять спершу викроїти комір з іншої тканини, вметати його в горловину виробу і уточнити форму.
Для побудови викрійки стоячо-відкладного відкритого коміра на рисунку викрійки переду ліфа (рисунок а) від горловини по лінії середини переду відкласти вниз 2 см і оформити глибший виріз горловини. Від середини переду вліво відкласти 2,5 см на захід і провести лінію заходу.
Від нового вирізу по лінії середини переду відкласти вниз 9 см, одержану точку сполучити з початком плеча і продовжити лінію до заходу (лінія відвороту бортика). Бортик відгинаємо на ліф і окреслюємо за фасоном.
Від кінця бортика вверх відкласти 4 см і від наміченої точки паралельно лінії плеча відкласти ширину коміра (4 см), а від горловини по плечу — 8 см. Намічені точки сполучаємо.
На рисунку викрійки спинки (рисунок б) від ростка по плечу і по лінії середини спинки відкласти ширину коміра (по 8 см), одержані точки сполучити. По цій лінії і від плеча відкласти 6 см і одержану точку сполучити з початком плеча прямою, на якій вниз відкласти 1,5 см, а потім ширину коміра (8 см), одержані точки сполучити з шириною коміра по середині спинки.
Комір скопіювати нa папір по переду та спинці і скласти плечовими лініями.
Викрійка коміра показана на рисунку в.